Аналіз (від грец. analisis — розкладання, розчленування) — метод наукового дослідження, який полягає в уявному або реаль­ному розчленуванні цілого на складові та виділенні окремих сто­рін, властивостей, зв'язків. Таке розчленування дає змогу з'ясувати внутрішню суть і природу процесу, який вивчається, його залеж­ність від факторів формування.
Синтез (від грец. sinthesis — з'єднання, сполучання, складан­ня) — це метод наукового дослідження будь-якого предмета, явища, що полягає, на відміну від аналізу, у пізнанні його як єди­ного цілого, у єдності та взаємозв'язку його частин.
Аналіз і синтез знаходяться в діалектичному протиріччі і яв­ляють собою загальноприйняті методи дослідження будь-якої га­лузі наукових знань у будь-якій сфері людської діяльності.
Але треба розрізняти поняття «аналіз» як розчленування ціло­го на складові, як метод дослідження, як суть, зміст, форма люд­ського мислення від поняття «аналіз» як спеціальна галузь знань, як наукове дослідження.
До останнього належить економічний аналіз, який являє со­бою систему спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням еко­номічних процесів, що складаються під впливом об'єктивних економічних законів і факторів суб'єктивного порядку.
Економічний аналіз як наука - це система спеціальних знань, пов'язаних із дослідженням економічних процесів, явищ та їх причинно-наслідкових зв'язків, які складаються під впливом об'єктивних економічних законів, а також суб'єк­тивної діяльності людей щодо управління економічними процесами як на рівні окремих суб'єктів підприємницької та комерційної діяльності, так і економіки регіонів і народного господарства в цілому. Економічний аналіз як наука скла­дається з двох органічних частин: теорії аналізу і методики практичної аналітич­ної (професійної) роботи.
Необхідністю, змістом і предметом економічного аналізу визначаються зав­дання, поставлені ним. При цьому слід мати на увазі, що за сучасних умов фун­кціональна роль економічного аналізу посилюється, в основному, у таких сфе­рах дослідження: аналіз ринкового середовища (маркетингові дослідження), ви­робничо-господарського потенціалу, ефективності управління фінансовими ре­сурсами, обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень. Аналітичні дослідження мають бути направлені на розширення зони діагности­ки і пошуку, можливості швидкої адаптації до зміни ринкової кон'юнктури, пе­редбачення зміни поведінки партнера, уникнення невиправданих ризиків. Сформулюємо найважливіші завдання економічного аналізу.
1. Забезпечення науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів (у про­цесі їх розробки), що досягається шляхом проведення маркетингових дослід­жень ринку і всебічного ретроспективного аналізу господарської діяльності об'єкта аналізу. Особлива увага приділяється аналізу господарської діяльності за поточний період, що є одночасно і передплановим. Висновки ретроспектив­ного аналізу суміщаються з поточними спостереженнями та результатами ви­вчення ринку і в узагальненому виді використовуються в планових розрахун­ках. Ретроспективний і поточний аналіз завершується перспективним (прогнозним) аналізом, що дасть прямий вихід на планово-наближені показники. В усіх випадках використовуються результати порівняльного аналізу кінцевих вироб­ничо-фінансових показників передових підприємств і організацій (вітчизняних і зарубіжних). Таким чином, бізнес-плани докладно обґрунтовуються необхід­ними економічними розрахунками.
2. Об'єктивне і всебічне вивчення виконання бізнес-планів, здійснення опе­ративного і поточного (періодичного) аналізу перебігу виконання плану за звіт­ні періоди за кількісними та якісними показниками.
3. Здійснення факторного аналізу ефективності використання виробничих ресурсів (виробничого потенціалу) - трудових ресурсів, основних виробничих фондів і матеріальних ресурсів - визначення резервів можливого поліпшення економічного становища підприємства.
В економіці розрізняють два поняття резервів: резервні запаси (наприклад си­ровини, матеріалів), наявність яких необхідна для безперервного планомірного розвитку господарства; резерви, що є невикористаними можливостями зростання виробництва, поліпшення його якісних показників (зниження собівартості, збіль­шення прибутку), тобто, по суті, тільки витрат у використанні ресурсів. Правильніше під резервами розуміти невикористані можливості зниження поточних зат­рат, що авансуються: матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при даному рівні розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Усунення всілякого ро­ду витрат і нераціональних затрат - це один шлях використання резервів. Інший шлях пов'язаний із більшими можливостями використання науково-технічного прогресу (впровадження нової техніки, нової технології тощо).
4. Аналіз фінансових результатів (доходності) діяльності об'єкта дослідження, визначення резервів оптимізації прибутку для забезпечення тривалого функціону­вання підприємства.
5. Аналіз фінансової діяльності: стабільності фінансового стану підприєм­ства, його платоспроможності, ліквідності й ефективності використання фінан­сових ресурсів (капіталу). Виходячи із загальних критеріїв господарювання за умов ринку, виробничу діяльність оцінюють з точки зору досягнення макси­мальних фінансових результатів і економічної стабільності. Водночас фінансо­ва діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найбільш вигідних галузей підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.
6. Оцінка ефективності системи управління об'єктом аналізу, обґрунтованос­ті управлінських рішень, що приймаються.
7. Підсумкова оцінка економічної заможності об'єкта, що аналізується, тобто йо­го економічного зростання, конкурентоспроможності, фінансової стабільності і т.д., а також розробка заходів щодо зміцнення економічної заможності підприємства.
Завдання економічного аналізу не вичерпуються повністю наведеним вище переліком. Багатогранність і багатоваріантність підприємницьких ситуацій по­рушують перед ним чимало завдань автономного характеру, їх можна вирішува­ти за допомогою загальних і окремих аналітичних методик. Досвід економічно­го розвитку показує, що перед економічною наукою в цілому і перед економіч­ним аналізом зокрема на різноманітних етапах порушувались нові завдання, по­силювались раніше поставлені, по-новому визначалися відповідні акценти. Цей процес, природно, відбуватиметься й надалі.
Поняття «методологія» включає в себе визначення методу, методики і науко­вого апарату економічного аналізу. Метод економічного аналізу - це загальний підхід до вивчення його пред­мета, який органічно поєднує діалектичний, системний і комплексний підходи до дослідження господарських процесів і явищ, їх причинно-наслідкових зв'язків.
На відміну від методу економічного аналізу як загального підходу до вивчен­ня діяльності об'єкта, що досліджується, слід виділити його методику.
Методика - це сукупність способів, прийомів для систематичного, послідов­ного, найбільш доцільного проведення практичної аналітичної роботи. Методи­ка комплексного системного економічного аналізу повинна мати такі основні елементи (рис. 1.1) :
- визначення об'єкта, мети і завдань аналізу;
- способи одержання інформаційних матеріалів і перевірки їх вірогідності;
- послідовність проведення економічного аналізу;
-  аналітична обробка економічної інформації;
- порядок оформлення результатів аналізу, узагальнена їх оцінка;
-  визначення економічного ефекту від проведеного аналізу.

Рис. 1.1. Схема елементів методики економічного аналізу

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. При горизонтальному аналізі порівнюються фінансові показники підприємства за балансом (форма №1), звітом про фінансові результати (форма №2), звітом про рух грошових коштів (форма №3); звітом про власний капітал (форма №4) з  показниками попереднього періоду;
2. вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. Найчастіше використовують для структурного аналізу активів та пасиву за балансом (форма №1), структурного аналізу грошових потоків за звітом про рух грошових коштів (форма №3).
3. трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції ди­наміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану. При трендовому аналізі порівнюються фінансові показники підприємства за балансом (форма №1), звітом про фінансові результати (форма №2), звітом про рух грошових коштів (форма №3); звітом про власний капітал (форма №4) за ряд попередніх періодів (3 – 5 років);
4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників. Фінансові коефіцієнти є вихідною базою для наступного факторного аналізу фінансового стану підприємства. Вихідні  дані для розрахунків беруться з балансу (форма №1) та звіту про фінансові результати (форма №2).
5. порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведе­них показників звітності за окремими показниками самого під­приємства та його дочірніх підприємств (філій), а також між­господарський аналіз показників даної фірми порівняно з показника­ми конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. Дані підприємства (з форм №1, №2, №3, №4) порівнюються з даними підприємств конкурентів та  середньогалузевими та середніми показниками за статистичними збірниками;
6. факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єд­нують у загальний результативний показник. Для виявлення впливу факторів використовуються як дані фінансової звітності підприємства (з форм №1, №2, №3, №4) так і дані синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку підприємства (Головна книга, журнали-ордери).

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації ме­тодів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких ана­літичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих на­лежать такі методи:

1. експертних оцінок і сценаріїв. Сутність його полягає у збиранні думок спеціалістів щодо поставленої проблеми, подальше опрацювання їх і використання в аналітичній роботі. Для оцінювання думок експертів про ступінь важливості впливу факторів найчастіше використовують анкетне ранжироване опитування.
2. психологічні. Найбільш популярні -  “мозкова атака”, “мозковий штурм”, “Дельфи”, ПАТТЕРН тощо.
3. морфологічний. Даний метод базується на використанні морфологічних матриць, з допомогою яких забезпечується системний пошук взаємозв’язків між всіма її елементами  в межах проблеми, що вивчається;
4. порівняльні. Кожен показник і кожна цифра, отримувані в аналітичному дослідженні, мають значення лише  в порівнянні із відомими показниками і цифрами. При застосуванні цього прийому аналізований показник порівнюють з базовим;
5. побудови системи показників. Цей метод використовується для здійснення умови зіставлення. Перерахунок показників полягає у корегуванні показника. Коригуються і перераховуються показники при аналізі виконання плану, динаміки за ряд років, двох підприємств, закордонного досвіду, при аналізі впливу цінового механізму, інфляції;
6. побудови системи аналітичних таблиць. Таблиці широко застосовуються для унаочнення методики аналітичних розрахунків, отриманих результатів аналізу, групування показників і виявлення резервів. За допомогою таблиць краще сприймається аналітична інформація при вивченні явищ і процесів за допомогою згрупування показників і цифр, розташованих в певному порядку. Таблиця є раціональнішою, компактнішою, яскравішою формою відображення аналітичного процесу, ніж текстовий варіант викладення аналітичного матеріалу.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залеж­ності, тобто методи:

1. ланцюгових підстановок. Ґрунтується на отриманні ряду коректованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів-співмножників фактичними;
2. арифметичних різниць. Застосовують цей метод для розрахунку впливу факторів на відхилення результативного показника тільки в мультиплікативних та змішаних моделях. При його використанні спочатку знаходять абсолютні відхилення по кожному фактору. Потім величину впливу факторів обчислюють множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базову величину факторів;
3. балансовий. Застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов’язаних  економічних показників, підсумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується у фінансовому аналізі;
4. виокремлення ізольованого впливу факторів. Дає  можливість на основі знань економічної теорії упорядкувати аналіз, сприяє комплексному розгляду факторів впливу, вказує на значимість кожного з них, є основою математичного моделювання взаємозалежності різних показників і факторів;
5. відсоткових чисел. Величина, отримана в результаті співставлення двох однорідних показників, один з яких приймається за одиницю, називається коефіцієнтом. Особливою формою відносних величин є відсотки, при яких базисна величина приймається не за 1, а за 100;
6. диференційний. Використовують формулу повного диференціала для розрахунку окремих факторів на зміну узагальнюючого  показника;
7. інтегральний. Використання даного способу дозволяє отримати більш точні результати розрахунку впливу факторів в порівнянні з способами ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць і уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів тому, що в даному випадку результати не залежать від місцезнаходження факторів в моделі, а додатковий приріст результативного показника, який утворився від взаємодії факторів, розкладається між ними порівну;
8. логарифмічний. На відміну від інтегрального метода при логарифмуванні використовуються не абсолютні прирости показників, а індекси їх приросту
9. простих і складних відсотків. Концепція впливу факторів в часі відіграє основоположну роль в практиці фінансових розрахунків;
10. дисконтування. Використовується для вираження майбутнього доходу в поточній вартості.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і тради­ційні методи економічної статистики (середніх та відносних вели­чин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореля­ційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод голов­них компонентів).